Серед проблем, що постають, у зв'язку з гуманітаризацією освіти, важливе місце посідає проблематика формування теоретичних понять. Звісно, коли ми говоримо про гуманітаризацію, йдеться не про збільшення годин під предмети, які традиційно називаються гуманітарними. Ідея гуманітарного мислення, розвинена мислителями ХХ ст., транслюючись у сферу освіти, означає, зокрема, що кожному навчальному предметові відповідає специфічна форма культурної діяльності людини. Л. Вітгенштейн говорив про те, що математика передусім навчає запитувати про факти. Кожен предмет висуває свої специфічні питання, котрі оформлюють буття як “витвір культури” (В.С. Біблер). Таке розуміння надає змогу формувати суб'єкта учбової діяльності через оформлення культури філософського сумніву. В цьому контексті гуманітаризація освіти висуває проблему способу формування теоретичного поняття, яке виявилось би засобом самовизначення та саморозвитку особистості.
В умовах діалого-культорологічної освіти понятійне мислення найбільш повно розкриває свої особливості, найбільш нагальні для ситуації кінця ХХ ст., — здатність будувати своє активне розуміння назустріч іншій культурі, здатність сприйняти факт буття та відповідально брати в ньому участь, визначаючи власну позанаходжувану культурну позицію та ін.
Діалог організує уявлення про те, в який спосіб кожен об'єкт, стаючи предметом розуміння, набуває характеристик сутності. В будь-якому сформованому понятті зберігається уявлення про його генезу (поняття як спір про поняття), й не просто зберігається, але й активно утримується в статусі предмета мислення в кожному когнітивному акті.
Кожне теоретичне поняття, виставлене як драма розвитку ідей мислителів — представників різних культур, по-перше, звертається до фундаментальних питань буття, які є суттєвими й для людини сьогодення, по-друге, провокує зверненість на культурного співрозмовника.
Фіксація у процесі формування теоретичного поняття фундаментальних питань буття та інтенційності когнітивних актів провокує особливе гуманітарне сприйняття, істотною характеристикою якого є звернення до тесту як до витвору культури. Останнє передбачає активне визначення власної авторської позиції щодо попереднього контексту та передбачає реакцію-відповідь того співрозмовника, яким є автор кожного твору. Таким чином, висловлювання постає тут не тільки одиницею мовної взаємодії (М.М. Бахтін), а й знаряддям побудови власної особистості.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии