Сучасні умови реалізації завдань державного розвитку України вимагають заздалегідь продуманого, розгорнутого посилення ролі культурних факторів у громадському житті, врахування культурного підґрунтя сучасного менталітету громадян України. Причому йдеться не про карикатурні форми “шароварно-гопакової” репрезентації національної культури, які, на жаль, домінували в офіційних спробах “національно-культурного відродження” недавнього минулого, але про виявлення фундаментальних засад народного життя, внутрішньої логіки національного типу мислення, характеру, етичного та естетичного ідеалів українців.
Розгортання, “озовнішнення” культуротворчих потенцій народу України можливі лише за умови утворення та підтримки різноманітних форм загальної та спеціальної художньої освіти, спрямованих на засвоєння і активне застосування культурних цінностей минулого і сьогодення. Проте в Україні досі немає синтетичних навчальних закладів, орієнтованих на культуру як на цілісне, нерозкладне явище. Повсюдне виникнення навчальних закладів під культурологічними гаслами — шкіл мистецтв, ліцеїв, гімназій, коледжів — репрезентує скоріше розвиток окремих технологій культуротворення (художньої, наукової, технічної творчості), аніж самоусвідомлення, самопородження, самопереформулювання культурних смислів, що є передумовою подальшого технологічного розвитку. Внаслідок цього різні галузі національної культури розвиваються ізольовано, зникають з поля зору спільні перспективи та спільні шляхи їх досягнення. В Україні відсутні також кадри педагогів-культурологів, здатних репрезентувати інтегральний підхід до культури.
Вирішення описаних проблем і усунення недоліків сучасної культурологічної освіти можливе на шляхах утворення принципово нової моделі безперервної культурологічної освіти. Нова орієнтація освіти на цінності культури має виявлятися не в розширенні дисциплін естетичного циклу, а у виявленні культурно-історичного коріння кожної науки як гуманітарного, так і природничого циклу (культурні основи математики, фізики, біології тощо).
Безперервний характер культурологічної освіти досягається через становлення комплексу виховних і навчальних закладів, де освоєння досягнень культури проходить у формах, витворених самою культурою. Методологічною й методичною основою такого навчання може стати педагогічна концепція “Школа діалогу культур”, яка розробляється протягом майже двадцяти років педагогами Харкова, Москви, Києва, Красноярська тощо. Система безперервної культурологічної освіти може включати пропедевтичну підготовку в дошкільному закладі, шкільне навчання в логіці діалогу культур (див.: Діалог культур і освіта. Матер. семінару. — К., 1993), вузівську культурологічну підготовку і систему підвищення кваліфікації (перекваліфікації) педагогів-культурологів. Щодо вищого навчального закладу пропонується багатоваріантність завдань: формування діалогічної свідомості дослідника в гуманітарному вузі, свідомість винахідника в технічному і митця — перетворювача існуючих творчих принципів у художньому навчальному закладі.
Учень (студент) має знайомитися з різними історичними типами культур в їхній історичній послідовності та взаємному доповненні (запереченні) через найяскравіші авторські вияви цих культур. Змістом освіти стає не зведення знань, а сама культура, репрезентована авторськими текстами. Пропонується також новий підхід до побудови навчальних посібників (пакет текстів культури), методика їх укладання та використання.
Наслідком реалізації такої моделі безперервної культурологічної освіти має стати формування цілісної системи культурологічної підготовки, яка спроможна включати випускника у самостійний (свідомий і активний) аналіз культурних явищ і в авторське культуротворення.
- Войдите, чтобы оставлять комментарии