О встречах с "начинающими поэтами"
Володя, вот ты пишешь следующее: «Но мне было бы страшно жалко, если бы на встречу с начинающим поэтом уходило учебное время, которое можно было бы использовать для обсуждения текстов или хотя бы идей Фрейда или Хайдеггера (т.е. на то, чем Игорь раньше занимался с детьми), именно поэтому я бы предложил перенести эти встречи в клубное (послеурочное) время».
Я хочу кое-что пояснить. После твоих слов я стал припоминать, кто же к нам приходил в э выпускной класс этого года. И вот что получилось:
- о. Виктор Маринчак, настоятель храма Иоанна Богослова и доцент каф. Русского языка, священник украинской православной церкви и, одновременно, один из самых известных и ярких преподавателей нашего университета. Он работал, когда ты еще учился.
- Александр Филоненко, философ, богослов, энтузиаст создания богословского образования в нашем университете, ведущий постоянного семинара «Философия Другого». Яркий, живой, остроумный лектор. Невероятно популярен среди студентов и аспирантов нескольких университетов разных городов Украины и России.
- Александр Польшин, ученый-психолог, богослов, председатель общества о. Александра Меня, автор работ по интерпретации евангельских текстов.
- Александр Охрименко, бывший (к сожалению, здоровье не позволяет) руководитель, наверное, самой известной литературной студии в бывшем СССР, где работал рядом и вместе с Вадимом Левиным; безусловно, лучший знаток детской литературы.
- Владимир Федоров, участник группы московских концептуалистов «Медицинская герменевтика», автор многих творческих идей и инсталляций, выставлявшихся в крупнейших музеях мира.
- Андрей Краснящих, главный редактор журнала «Союз Писателей» специалист по литературе постмодерна, доцент Харьковского университета.
- Сергей Жадан, поэт, писатель, организатор культурных акций и фестивалей, один из самых популярных и читаемых авторов не только в Украине, но теперь уже в Германии, Польше, России. Сергей написал и опубликовал очерк о встрече с нашими детьми и педагогами (http://igor-solomadin.livejournal.com/1925.html)
- Сергей Курганов, которого представлять не надо. Но Сергей читал свои оригинальные русские «переспивы» украинских поэтов: Юрия Андруховича, Ярослава Довгана, Анны Середы (http://igor-solomadin.livejournal.com/6909.html)
- Ты редко бывал на этих встречах, но «ринг», «схватку» между богословом Филоненко и атеистом Охрименко ты наблюдал. Не знаю, может, я слишком был увлечен, но скучающих, «оттягивающихся», как ты говоришь, что-то не заметил.
Кроме этих встреч, успевали и о Кьеркегоре, и о Фрейде, и о многих других поговорить. Посмотреть и обсудить некоторые фильмы, доклады самих ребят и многое другое. Сделали и свои творческие работы и эссе, одна из таких работ здесь http://community.livejournal.com/dialogical_edu/5470.html
«Молодых поэтов», о которых ты упоминаешь, я действительно хотел пригласить, но не успел – учебный год закончился. К нам удалось попасть только Ганне Яновской, но уже не в 11 класс, который отправили на повальное тестирование, а в 9-Б. Ну ничего, в следующем году наверстаем.
Игорь Соломадин. О поддержке авторства в ШДК. Ганна Яновська в гимназии «ОЧАГ» http://igor-solomadin.livejournal.com/16795.htmlHic Rodos, hic salta!
Роман Трифонов та Ганна Яновська під час виступу в "Кніголенді"
Лютий 2008. (фото з архіву Г.Я.)
Рассказывает Игорь Соломадин:
Так трапилось, що з Ганною Яновською та Романом Трифоновим я познайомився завдяки літературним вечорам, яки проводив часопис „Союз Писателей”.
Андрій Краснящих, редактор СП вже був у нас в гімназії, розповідав про часопис, та постмодерну літературу. Завдяки допомозі Андрія до нас приходив також Сергій Жадан (докладніше: http://igor-solomadin.livejournal.com/1925.html). Так що, коли Андрій подав мені ідею запросити Романа та Ганну, у мене не виникло ніяких сумнівів. На жаль, всілякі сезонні грипозні негаразди та тотальне тестування з української мови уповільнювали час нашої зустрічі, тому Роман не зміг прийти. Але Ганна прийшла і зустрілася з учнями Школи діалогу культур (9-Б клас). На зустрічі був також і Сергій Курганов („Боріс Пінгвінов”), який зараз дуже ретельно займається тим, що називає „переспівами” з сучасної української поезії.
Ганна прочитала свої вірші, переклади поетів Африки, Океанії та Нової Зеландії.
Жваве зацікавлення було на обличчях наших учнів, коли Ганна прочитала фрагмент зі свого чудового есе про українське „И” та російське «Ы». На нашу з Пінгвіновим думку цей есей, ця вишукана філологічна проба може бути поставлена поруч з тим, що робив в російській мови В. Хлєбніков, заглиблюючи первісне розуміння слова, позбавляючи російську мову атавізмів імперського дискурсу, який, на жаль, ще голосно та нахабно вважає себе і тільки себе любимого „вєлікім і могучім”. Наголошую, що я маю на увазі не російську мову, як таку, а саме той імперський дискурс, приклад якого ми мали почути в нещодавнєму висловлюванні одного відомого рос. актора, що приїздив до Києва. Але, даруйте, це вже наші домислення та алюзії. Ганна ж робила свою справу витончено, по-справжньому.
Ми також вперше почули переклади творів поетів „периферійного” (яке гідке слово!) і подискутували, чи взагалі можна казати про „периферію” в сучасному світі. І як тут не згадати Миколу Кузанця, що казав: „Центр – всюди, периферія – ніде”.
Ми дуже вдячні Ганні. Спілкування наших учнів з сучасними митцями має довести одну дуже просту істину – культура існує не „десь там”, а створюється на наших очах. – Hic Rodos, hic salta!
- Войдите, чтобы оставлять комментарии