adzja
Але добре влаштувались ваші учні :) Мені жодного разу не доводилось сидіти напроти сучасних митців слова, чи може, нікому не приходило в голову їх запросити до школи...
Нещодавно побував на вечірці "100річчя Степана Оліника". Зі сцени гомоніла його донька, перший лауреат премії ім.Оліника та їх було не так цікаво слухати як відеозапис зі самим Оліником.
При такому рівні організації освіти Вам би вартувало документувати все відео-аудіо. Мали би чудову архівну мультимедійну бібліотеку для наступних поколінь :)
Комментарий Игоря Соломадина – об украинской культурной революции
Слушна думка, дякую!
Харків - це дійсно цікаве місто, де відбувається нова хвиля української культурної революції. Було б грішно не долучити до цього підйому наших учнів. Досить вже відчувати себе провінційними та недолугими. На щастя, наші митці - переважно ще люди молоді та не пихаті, погоджуються приїхати до школи, що на околиці, та ще й так, "за спасибі", але дуже щире!
Мультимедійну бібліотеку дійсно потрібно складати, вже майже почали. Маю надію на продовження проекту в наступному учбовому році. Буду вдячний за поради.
Игорь Соломадин – Владимиру Осетинскому
Зачем я пишу тебе весь этот «отчет»? Просто, как я убедился, у нас действительно разные педагогики. Возможно, они взаимодополнительны. Я ничуть не собираюсь оспаривать и усомневать твой подход. Но я хочу работать по-другому, нежели работал несколько лет назад. Это просто – другое. Не буду пространно объяснять цели, задачи, формы и т.д. Главная идея проста до безобразия, она может быть выражена словами «Hic et nunc» или «Hic Rodos, hic salta!» Говоря на общепонятном, для меня важно, чтобы наши ребята вживую увидели, познакомились, пообщались с людьми, которые, каждый по-своему, творят современную культуру, включились в живой диалог с ее носителями и творцами. И, что самое главное, непосредственно ощутили свою причастность этой культуре, как неотъемлемой, необходимой составляющей человеческой жизни. Об этом и сами ребята неплохо написали. Но это уже – другой разговор.
А наш с Сережей Кургановым и Леной Донской урок по «Гамлету» в 9б классе действительно был веселым, но не только. Сама форма этого урока была продумана как форма изучаемой культуры – Ренессанса. И диалог, который неожиданно возник (там разрешено было говорить только по-английски) касался сугубо ренессансной темы – маскам и ликам человека.
И, в заключение, позволю себе сделать одно пожелание: желаю тебе поменьше употреблять обороты типа «насколько мне известно», «как мне стало известно». От кого известно? Ведь мы же рядом, Володя, дорогой….
Сергій Жадан про ґімназію ОЧАҐ і не тільки...
Рассказывает Игорь Соломадин:
Як я вже писав раніше (сайт Майдан, форум Культура), Сергій Жадан завітав ще в листопаді до нашої ґімназії ОЧАГ, що на околиці Харкова, на селищі Жуковського (на "Жуках" - on the Beatles . Див.:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_culture&key=119680815…
Вчора (15 січня, 2008) я випадково зустрів Сергія і він розповів мені , що написав у своєму блозі про відвідування нашої ґімназії (як каже Сергій - ліцею).
Цей допис викликав найбільшу кількість коментарів. Я ще додав декілька своїх. На жаль, трошки, мабуть, запізнився, бо не знав про цей Сергієв допис.
Нижче я розміщую текст Сергія та посилання на блог з коментарями.
Сергій Жадан
Над прірвою в житі
18 ноября 2007, 18:23
Потрапив нещодавно до одного приватного ліцею. Знаходиться він на передмістях Харкова, посеред наукового містечка, що було збудоване для «технічної інтелігенції», з усіма наслідками, що звідси витікають: НІІ, оборонка, конструкторські бюро, секретні лабораторії та інший науково-технічний потенціал, котрий накрився разом із Союзом. Сам ліцей розташований у колишньому дитячому садочку. Мені він відразу сподобався відсутністю євроремонту та зовнішнім виглядом ліцеїстів – жодних тобі «бордових піджаків», жодних понтів із мобілами та охоронцями на шкільному ганку. Натомість, зі стін звисають старі шпалери, а на самих стінах висять, в якості декору, драні джинси та інші ніштяки. Одним словом, в такому навчальному закладі справді хочеться навчатись. По-друге, здивував не стільки зовнішній вигляд тих, хто тут навчається та навчає, скільки їхні «внутрішні світи та горизонти»: вони цікавляться літературою, плюс пишуть самі, більше того – будуть у себе в ліцеї невеликий театр! Це мене вразило найбільше – навколо ржавіли розібрані ракетні шахти колишніх військових частин, дев’ятиповерхівки, збудовані для «технічної інтелігенції», густо обступались куркульським приватним сектором, сам садочок стояв за якихось двісті метрів від прірви, за якою в осінніх сутінках видно було заметений снігами українсько-російський кордон, а вони сиділи і розповідали про свій театр, про те, як добудують його і будуть робити там літературні вечори та театральні постановки. А головне – їм, здається, там подобалось, у їхньому ліцеї, над їхньою прірвою, посеред розваленої «оборонки». Подобалось, навіть попри відсутність бордових піджаків та євроремонту. Ось у таких ситуаціях, кожного разу стає боязко за дітей, в таких ситуаціях кожного разу думаєш – ну, добре, зараз вони читають книги, грають у шкільному театрі, не паряться особливо з приводу бабла та шмоток, їм усім по п’ятнадцять-шістнадцять років і це прекрасно. Але завтра почнеться їхнє доросле життя і нічого, крім перших обломів, воно їм не принесе. А разом із першими обломами прийде й сувора «правда жизні», згідно з якою з усіх книжок найважливішою є чекова, і в театри краще ходити на презентації з фуршетами, та й джинси – одяг зручний, проте дешевий і неструйовий. Але поки що вони будують свій театр над самою прірвою, і навіть не замислюються над тим, куди поділись усі ті люди, для яких будувалось це наукове містечко, вся ця «технічна інтелігенція», куди вона здиміла, а головне – хто заселився до їхніх квартир? І ніхто не розповість їм, що люди, які водили своїх дітей до садочка, в якому тепер знаходиться їхній ліцей, у більшості своїй не витримали, зламались і виїхали з цієї країни, залишивши напризволяще і дитячі садочки, і військові частини, і оборонку, і саму країну. Вони, очевидно, нічого не чули про «утечку мозгов», про масовий від’їзд людей, котрі за інших – гірших – обставин могли бути їхніми батьками, забезпечивши їм навчання в ліцеях зовсім інших країн. Вони про це не чули, і слава богу. Існує два, найбільш невдячних заняття: засуджувати тих, хто не витримав, і закликати інших триматись. Кожен сам вибирає, на оборону якої країни йому працювати. Але ось я познайомився з цими дивними людьми і мені чомусь хочеться їм ще і ще раз говорити: ви головне тримайтеся, добре? Тому що коли ви зламаєтесь, після вас може нікого більше й не бути. Тому що коли ви перестанете читати, писати просто не буде для кого. Тому, врешті-решт, що коли ви всі поїдете, у вашому театрі ніколи не буде аншлагу.
http://blogs.korrespondent.net/celebrities/sirozha/1257/up#comments
Фотографии: замечательный украинский поэт Сергей Жадан в гостях у старшеклассников ШДК
Вася Скакун – ученик выпускного класса Школы диалога культур
Вася Скакун (гимназия ОЧАГ, Харьков) СЕКСИЗМ 11 класс.
[May. 27th, 2008|10:17 pm]
Предмет: История Мировой Культуры
ХХ век
Индивидуальный проект
СЕКСИЗМ (трэш, кэш или флэш?)
На первый взгляд проблема сексизма кажется надуманной и раздутой. Конечно, не без этого, человеку, я так понял, вообще свойственно перегибать палку, думая, что все работает в его пользу. Но и за всякими смешными, глупыми, бессмысленными введениями правил и норм, поступками, реакциями и действиями кроются внутренние переживания, связанные с ощущением дискомфорта, чувствами униженности которые человек переносит в своем костюме мальчика/девочки. При чем, такие душевные терзания часто вспыхивают не от явных преступлений, связанных с нарушением прав человека, или чего-то очевидного, а на подсознательном уровне, на уровне ощущений, интуиции, схоластично-метафизических субстанций, спрятанных глубоко-глубоко, на самом дне человеческой души израненной и илистой. И здесь можно вспомнить Фрейда, т.к. срабатывает все-таки его теория, что бы кто не говорил!
Так, часто, многие обманутые (обиженные) какими-то подонками, не совсем, либо совсем не удовлетворенные, пардон, сексуально, женщины встают на путь сексизма, ставя на всем мужском поле клеймо тиранов, козлов, сволочей и т.д., делая это как бы в отместку на мужские сексистские атаки. Возможно, эта подсознательная склонность к подобным вещам сформировалась в женской сущности на генном уровне, передаваясь из поколения в поколение с тех самых времен когда женщина не ставилась почти ни во что. Ведь в жизни почти каждого государства были такие периоды, когда «Мир принадлежал только мужчинам». Единственным способом для женщин как-то выбраться из-под пресса – это применять хитрость, т.е. работать с психологией! Именно по этому, мне кажется, женщины более склонны к сексистским настроениям, нежели мужчины. А дело все в физиологии! Женщины называющие себя феминистками, это те женщины, которые осознают свою физическую слабость, относительно мужчины, и ничего не могут с этим поделать, они как бы боятся этой свое слабости. По этому такие женщины инстинктивно объединяются в массы, и вместо борьбы со своими внутренними конфликтами, как это делают например анонимные алкоголики, устраивают из всего этого показуху, цирк шапито и шоу-программы с шоу-балетом. Кстати, о цирке: все эти демонстрации мне напоминают выступление иллюзиониста, одетого в плащ с безграничным количеством зеркал, которые отвлекают взгляд зрителя от процессов происходящих в шляпе, ящике и т.д….
Если же говорить об умышленном сексизме, который происходит со стороны мужчины, то это обратная теория вышеизложенной. Для сильного существа важно иметь рядом другое существо, которому можно было бы демонстрировать свое могущество, при чем подобные демонстрации могут иметь разный характер, например это: покровительство, защита, опека, насилие и т.д.…
Феминистическое движение возникло в середине 60-х годов ХХв. в США, потом в Восточной Европе, продолжило движение суфражисток, опирается на идеологию, называемую феминистской; базируется на утверждении, что причиной доминирования в общественной жизни мужчин являются патриархальные отношения; дабы их ликвидировать, провозглашает программу равноправного участия женщин и мужчин в общественной и личной жизни.
А теперь немного фактов.
В 1982году ученицы московского ПТУ 30, на летних отработках, в первую ночь подожгли дом в котором спали все мальчики, объяснив это тем, что их, т.е. девочек, очень обидела выходка юношей. Оказалось, что мальчики, решив в первый день дать девочкам время освоиться, и отгородить их от работ, сделали все сами. Все ребята остались живи, но некоторые получили ожоги.
Некий мужчина из России облил жену бензином и поджёг, после того, как она сказала, что забивает гвозди лучше, чем он.
Женщина из США подала в суд на режиссера порнофильма “Deep and High”, за то, что в его ленте все мужчины занимали позицию «сверху».
1999 год. В одном молдавском селе мужчины заставляли работать своих женщин в полях. Тогда все женщины ушли в лес, забрав с собой детей. И однажды, напившись вина, мужики решили вернуть свою прекрасную половину населения. Т.к. дело было ночью, найти то, что им было нужно не удалось. Тогда в их головы пришла идея поджечь лес, что они и сделали.
В США женщина разбила бутылку об голову мужчины, после того как она увидела, что тот открыто держится за пятую точку своей знакомой барышни…
Ну, и конечно не могу не вспомнить такого американского феминиста, как Джорджа Альфреда Теста (1930-1998) и не привести несколько его цитат:
«Я люблю женщин, но, скажу вам по секрету, мужчин люблю больше…»
«Феминизм для меня это как вода для рыбы. Я занимаюсь этим - мне это нравится: организации, бумаги, встречи, си*ьки. Отбери все это сейчас у меня, и я, наверное, здохну. Но, все же мне кажется, правда не на нашей стороне. То о чем говорят мои коллеги - вздор, женщина не может быть ровна мужчине. Прошу прощения за мою пошлость, но как ни крути, кто-то все равно должен быть сверху. И не дай бог, чтоб все это переросло в войну. Меня-то от последней до сих пор воротит».
«Кто вам сказал, что я борюсь с мужчинами? Скорее, я борюсь с их неутолимым желанием хамить».
А еще, когда я думал над всем этим, у меня в голове возникла одна история, и сделал из нее кинозарисовку:
- Войдите, чтобы оставлять комментарии